Екстремізм в соціальних мережах.

Швидкий розвиток комп’ютерних та інформаційних технологій в останні десятиліття сприяє становленню глобального інформаційного суспільства. Різноманітні соціальні інститути, явища і процеси набувають нових форм, раніше не відомих та не досліджуваних. Це стосується в повній мірі і такого негативного соціального явища, як екстремізм. Масштаби поширення екстремістських ідей останнім часом вражають, адже спрощений доступ до інформаційних ресурсів, нові способи і засоби комунікації дозволяють екстремістам емоційно та інформативно впливати на мільйони людей, залучати їх до своїх акцій, пропагувати свої ідеї, заклики, принципи. Мобільний зв’язок, мульти- медіа, комп’ютерні технології перетворили міжособистісну комунікацію на масову, завдяки чому екстремісти отримали доступ до багатомільйонної аудиторії. Інтернет-ресурси стали не тільки альтернативними засобами масової інформації, але й завоювали чи не перше місце серед них, а більшість молоді взагалі розцінює соціальні мережі як єдине авторитетне правдиве джерело інформації. Відсутність обов’язкових вимог до верифікації (перевірки) кожної сторінки в соціальних мережах спрощує екстремістам задачу, допомагає їм поширювати свої ідеї інкогніто, під псевдонімами, що в подальшому унеможливлює притягнення їх до відповідальності. Відсутність системи державного контролю за глобальними інформаційними соціальними мережами призводить до того, що екстремістсько налаштовані особи не лише вільно обмінюються думками та ідеями, але й об’єднуються у групи, осередки, планують і реалізовують акції та залучають нових членів до організацій.

Таким чином, актуальність проблеми поширення екстремізму через соціальні мережі в сучасних умовах виявляється обґрунтованою і беззаперечною.

Екстремізм можна розглядати як усі види діяльності (погляди, установки, почуття, дії, стратегії), які відрізняються від загальноприйнятих. В загальному вигляді екстремізм може бути охарактеризований як прихильність до крайніх поглядів і таких же самих методів їх реалізації. У більшості випадків під екстремізмом розуміють погляди нетолерантного, нетерпимого характеру, які легітимізують застосування насильства по відношенню до прихильників інших поглядів, а також діяльність насильницького характеру.

У широкому науково-дослідному юридичному значенні під екстремізмом можна розуміти антисоціальне, свідоме, ідеологічно засноване на запереченні рівноправ’я людей за ознаками їх ідентичності або визнанні незаконності існуючого порядку владних відносин, незаконне насильство, заклики до нього або поширення відповідних ідей.

Міжнародні нормативно-правові акти визначають екстремізм як діяння, спрямоване на насильницьке захоплення влади або насильницьке утримування влади, а також як насильницьку зміну конституційного ладу держави, насильницькі посягання на суспільну безпеку, зокрема організація з цією метою незаконних збройних формувань або участь у них.

Інформаційно-комунікативне середовище як нова форма соціального простору виникло в результаті тотальної інформатизації і глобалізації XX століття. Сучасні тенденції розвитку цього середовища мають наслідком зміни в характері спрямованості різних соціальних процесів і явищ, зокрема, екстремістського руху, який вдало адаптується до новітніх умов та підсилює ефективність свого впливу на свідомість індивідуумів шляхом використання комп’ютерних технологій, зокрема, віртуальні соціальні мережі.

Під віртуальною соціальною мережею розуміють соціальну Інтернет-структуру, вузли якої складають організації або окремі люди, зв’язки позначають встановлені взаємодії (політичні, корпоративні, дружні, службові, сімейні, за інтересами тощо), основна мета якої - забезпечити соціальну взаємодію користувачів. На сьогодні соціальні мережі охоплюють близько чотирьох з половиною мільярда людей в усьому світі.

Контент основних Інтернет-ресурсів з поширення ідеології насильства (терористичної, екстремістської, націоналістичної та інших спрямувань) носить наступальний, агресивний характер, відрізняється міцною теоретичною базою, продуманим спектром методів керованого інформаційно-психологічного впливу на користувачів. Серед специфічних рис пропаганди екстремізму в соціальних мережах також виділяють: відсутність географічних і психологічних бар’єрів у спілкуванні, що обумовлюється анонімністю комунікації в мережі Інтернет; можливість самопрезентації і самовираження з урахуванням наявних у індивіда особливостей; добровільність членства і неформальна структура комунікації в режимі реального часу; можливість створювати власне коло спілкування, яке складається виключно з друзів і однодумців; можливість спілкування користувачів через публікацію і обмін контентом; підвищений рівень довіри користувачів до інформації, поширеної на їх особистих сторінках в мережі, що значно випереджає довіру до інформації, отриманої з традиційних джерел масової інформації; високий рівень інтерактивності, за якої швидкість обміну контентом і швидкість спілкування часто не поступаються спілкуванню поза мережею; можливість цілеспрямованого поширення матеріалів, реклами груп для певної категорії людей з метою максимального впливу на них (наприклад, ідеї релігійного екстремізму найефективніше впливають на молодіжну аудиторію користувачів соціальних мереж); можливість соціальних мереж виконувати не лише інформаційну функцію, але й функцію з організації і координації масових акцій, що мають на меті відкриту конфронтацію з законно обраною владою (це важливо для втілення ідей політичного екстремізму).

Інтернет-простір практично миттєво реагує на найменші зміни у житті країни, зокрема політичні. На сторінках соціальних віртуальних мереж активно обговорюються протестні рухи, виступи активістів, різноманітні екстремістські акції і реакція державних структуру на них. Ненависть до представників інших національностей, рас, віросповідань, політичних переконань є вкрай негативним соціальним явищем, складною проблемою, на існування якої не можна не звертати уваги, адже вона часто стає мотивом скоєння насильницьких злочинів проти особи, її життя, волі і здоров’я. А соціальні мережі Інтернету відіграють важливу роль в самоорганізації екстремізму. Вже в кількох країнах соціальні мережі дозволили екстремістам координувати свої акції, а в деяких навіть відбулося насильницьке повалення правлячих режимів. Це стало можливим завдяки тому, що соціальні мережі стали масовим і легко-доступним засобом комунікації, через які поширюються екстремістські матеріали, що, в свою чергу, формують нові і підживлюють вже існуючі агресивні установки по відношенню до представників етнічних, релігійних, національних груп.

Віртуальні соціальні мережі надають цілий спектр можливостей для трансляції екстремістської ідеології і маніпуляції свідомістю мільйонів людей по всій планеті, що підкріплюється можливістю анонімної комунікації і слабким контролем з боку держави. Саме тому надзвичайно важливим є вироблення комплексної стратегії протидії поширенню екстремістської ідеології у віртуальних соціальних мережах. Вочевидь, основні принципи протидії екстремістській діяльності в соціальних мережах полягатимуть у: визнанні, дотриманні і захисті прав і свобод людини і громадянина, дотриманні законності, гласності, пріоритетному забезпеченні безпеки країни, співпраці держави з громадськими і релігійними об’єднаннями, організаціями, громадянами у протидії екстремістській діяльності і в невідворотності покарання за практичну реалізацію екстремістської ідеології.

Для ефективної боротьби з екстремізмом у віртуальних соціальних мережах пропонується комплекс заходів, які базуються на консолідації зусиль влади і суспільства. Влада має стати менш консервативною, перенести частину свого впливу і спілкування з громадянами у віртуальне середовище.