Як відомо, на території Сирійської Арабської Республіки в бойових
діях на боці ДАІШ приймало участь чимало іноземців, в тому числі з країн
ЄС. Як наслідок після кількох років активного протистояння утворилось
велика кількість іноземців, які з тих чи інших причин бажають повернутись
до країн громадянами яких вони є.
В засобах масової інформації, які активно висвітлюють дану проблему
як правило зазначаються лише іноземці, що перебувають в сирійському
таборі для біженців Аль-Хол, хоча їх кількість значно більша.
Публічні дискусії, щодо повернення своїх громадян в країнах ЄС
ведуться вже давно, втім єдиного бачення та рішення не прийняла жодна
країна Європи. Звичайно є певні зрушення в цьому питанні, але системного
характеру вони не носять.
З якими перепонами стикаються національні уряди Європейських країн
в питанні повернення власних громадян?
По-перше, це питання національної безпеки, адже більшість урядів
переймається проникненням в свою країну екстремістів з бойовим досвідом,
що в майбутньому може додати проблем в питаннях боротьби з тероризмом.
Насамперед це стосується вербування нових членів для терористичних
осередків на власній території. Тим більше вже є приклади коли бойовики
ДАІШ, що були заарештовані та засудженні у власних країнах, здійснювали
вербування нових членів в терористичної угрупування навіть знаходячись у
місцях позбавлення волі.
Звичайно не всі колишні бойовики несуть потенційну терористичну
загрозу, втім на її наявність важко не зважати.
По-друге, це політичний аспект. Він полягає в тому, що політикам
важко прийняти зважене рішення без врахування громадської думки, а як
відомо більшість громадян країн ЄС не бажають повернення своїх
співвітчизників, що приймали участь в бойових діях в САР.
Третя перепона полягає в юридичній площині. Вона криється в
труднощах у притягненні колишніх бойовиків до кримінальної
відповідальності. Це викликано неможливістю визначення ступеню провини
тієї чи іншої особи, адже для пред’явлення обвинувачень необхідно провести
досудове розслідування, що вимагає збір доказів на території бойових дій.
Також до юридичних перепон можна віднести відсутність необхідного
законодавства для притягнення до відповідальності громадян що воювали в
інших країнах.
Більш того є велика проблема в оцінці відповідальності жінок за
злочини скоєні в рамках ДАІШ, а також у тому, як досягти рівноваги між
призначенням відповідного покарання, враховуючи що вони жінки та як
правило мають дітей. Діти також становлять певну небезпеку, оскільки
бойовики терористичних організацій часто використовували їх для вбивств
та катувань “невірних”, що в свою черго не могло не відобразитись на
їхньому психічному стані.
Остання четверта перепона полягає в проблемі соціалізації бойовиків
та членів їх сімей. Зрозуміло що існує необхідність розробки програм
інтеграції та реабілітації даних осіб в громадянське суспільство, але кожний
випадок є індивідуальним і тому універсального рішення не існує, що в свою
чергу збільшує час на прийняття відповідних рішень.
Comments