За останні два місяці Європою прокотилася нова хвиля терористичних атак, вчинених радикальними ісламістами. Експерти всерйоз заговорили про спалах радикального ісламізму в Європі. Одні вважають його продовженням атак на редакцію французького сатиричного журналу "Шарлі Ебдо" 2015 року. Інші – розплатою за участь європейських країн у конфліктах на Близькому Сході.
На нашу думку, останні події це наслідок протистояння між світським та консервативним релігійним світоглядом, який визначив гостру проблему асиміляції мігрантів в чужих країнах. Також, такі фактори як пандемія COVID-19, боротьба з ісламським сепаратизмом і політичним ісламом додали проблем мусульманським мігрантам в країнах ЄС, що в свою чергу провокує екстремістів до більш радикальних дій.
Чому ця тема важлива для України? Певна частина українських експертів та духовних лідерів мусульманського світу вважає що загрози терактів з боку ісламістів в Україні немає. Але чи так це?
Періодично Служба безпеки України відкриває провадження проти осіб, які пов’язані з “Ісламською державою” та перебувають на нашій території. Цікавим є факт, що не кожна держава може “похизуватись” статусом затриманих бойовиків. Це зовсім не рядові ісламісти, а їх керівники, які живуть тут, в Україні, а готують теракти в інших країні світу. А скільки ще їх тут? Хто їм допомагає? Що планують?
Нажаль відповідей поки немає. Отже виходить, що не так все й добре у нас. Загроза існує і вона не примарна.
Фахівці в сфері національної безпеки схильні вважати, що територію нашої держави терористи використовують в якості транзитної зони або країни в якій зручно переховуватись. Це зумовлено рядом чинників. Перш за все помірним контррозвідувальним режимом по відношенню до іноземців та корупцією в міграційній сфері. По-друге, наявність безвізового режиму з країнами ЄС робить український паспорт привабливим для екстремістів. По-третє, недосконале законодавство спонукає до створення незрозумілих організацій (культурних центрів, осередків), які отримують фінансування з-за кордону та не перед ким не звітують.
Взагалі, наша держава намагається рухатись шляхом країн ЄС, щодо толерантності до всіх релігій, віросповідання та свобод. Звичайно це правильний курс, але ми бачимо як це використовують в своїх цілях ісламісти.
Зрозуміло, що треба переглядати нашу внутрішню політику в сфері безпеки, але як визначити межі допустимого і не перетворитись на тоталітарну державу?
На нашу думку, це питання дуже складне та потребує широкого діалогу з суспільством та експертами в сфері безпеки. Суттєвого перегляду міграційної політики, узагальнення та впровадження досвіду держав, які успішно протистоять терористичним загрозам, а також суттєвим посиленням сектору безпеки.
Comments