Роль дипломатії у міжнародному праві

Співвідношення міжнародного права і дипломатії можна зрозуміти, розглядаючи міжнародні відносини як цілісну систему. Наприклад, З.А.Поздняков в своїй книзі "Системний підхід і міжнародні відносини" пише : «Наврядчи сьогодні можна, наприклад, зовнішню політику тієї або іншої держави розглядати ізольовано від системи міжнародних відносин, в яку ця держава входить і яка в певних межах детермінує його зовнішню політику».

Разом з цим Г.І. Тункін вводить нове поняття "міжнародна юридична система". Останнє є частиною міжнародної системи і складається з міжнародного права, рекомендацій міжнародних організацій і міжнародних домовленостей. «Вказані рекомендації і домовленості, - пояснює Г.І. Тункін, - не являються нормами міжнародного права, але, мабуть, їм властивий певний міжнародно-правовий елемент. Якщо це так, то доцільно розглядати такі рекомендації і домовленості у зв'язку з міжнародним правом, об'єднавши їх разом з ним в єдину систему, яку можна назвати міжнародною юридичною системою. Це система міжнародних норм, яка включає норми міжнародного права, а також міжнародні норми, що є частково правовими».

Дипломатія, граючи важливу роль у виробленні норм міжнародного права, грає ще більш важливу і безпосередню роль у виробленні рекомендацій і домовленостей, оскільки вони знаходяться як би на межі міжнародного права й міжнародної політики. Все це свідчить про складну структуру системи міжнародних відносин. В систему міжнародних відносин входять як її компоненти: економічні, політичні, у тому числі дипломатичні, правові, моральні і інші відносини, які тісно переплетені між собою, і регулюючі ці відносини норми: правові норми, що є лише частково правовими, а також моральні норми. Дипломатія і міжнародне право є такими важливими компонентами цієї системи, що їх можна назвати підсистемами сукупної системи міжнародних відносин.

Дійсне співвідношення дипломатії і міжнародного права як підсистем систем міжнародних відносин є те, що дипломатія прагне здійснити зовнішньополітичні інтереси даної держави і шляхом морально-політичної дії на інші держави, досягти задоволення цих інтересів на основі узгодження їх із зовнішньополітичними інтересами інших держав, з якими вони іноді співпадають, іноді ж відрізняються від них і навіть їм суперечать. Тим самим дипломатія прагне досягти узгодження державної волі, що виражає ці інтереси. Разом з тим вона прагне закріпити досягнуте узгодження волі в більш менш стабільні і міцні форми, а це зв'язано встановленням загальновизнаних правових принципів і правил міжнародної поведінки, що є як би законами міжнародного життя для всіх або, принаймні, для декількох держав. Будучи встановленими в результаті дипломатичної діяльності, ці принципи і правила придбавають самостійне існування, вони стають загальними міжнародними нормами, регулюючими відносини між державними обов'язковими для них, незалежно від того, чи відповідає їх дотримання подальшим змінам інтересів і волі окремих держав. Дотримання норм міжнародного права стає обов'язковою підставою правомірності зовнішньої політики і дипломатії кожної держави. Зрозуміло, ці норми не є абсолютно незмінними, застиглими, однаковими на всі часи, але зміна вимагає того ж узгодження волі держав, за допомогою якого вони були встановлені.

Співвідношення міжнародного права і дипломатії - це постійна взаємодія і взаємопроникнення двох найважливіших компонентів цілісної системи міжнародних відносин. При цьому можна виділити наступні головні сфери зіткнення міжнародного права і дипломатії в повсякденному міжнародному житті:

  1. По-перше, дипломатія, формулюючи волю держави і добиваючись її узгодження з волею інших держав, бере активну участь в створенні норм міжнародного права та є виключно важливим чинником правотворчості в міжнародних відносинах.

  2. По-друге, дипломатія здійснює норми міжнародного права, проте здійснення міжнародно-правових норм дипломатією не є якийсь механічний процес, бо дипломатія тлумачить ці норми, застосовує їх в різних конкретних умовах і вкладає в їх здійснення певне політичне значення, яке в окремих випадках може накласти відбиток на їх подальший розвиток.

  3. По-третє, міжнародне право робить зворотний вплив на дипломатію. З одного боку міжнародне право обмежує діяльність дипломатії, оскільки дипломатія в своїй діяльності вимушена зважати на норми міжнародного права і не порушувати їх, з другого боку, міжнародне право служить засобом для обґрунтовування тих або інших дипломатичних акцій.

Крім цього, міжнародне право визначає форми діяльності дипломатії, зокрема в тім, що торкається функціонування дипломатичних представництв, висновок міжнародних договорів, проведенню міжнародних конференцій, функціонування міжнародних організацій, мирного дозволу міжнародних суперечок, конфліктів.

The Role of Diplomacy in International Law

The relationship between international law and diplomacy can be understood by looking at international relations as a holistic system. For example, Z.A. Pozdnyakov in his book "Systemic Approach and International Relations" wrote: "Today it is hardly possible, for example, to consider the foreign policy of this or that state in isolation from the system of international relations, in which this state is a part and which determines its foreign policy within certain limits".

At the same time G.I. Tunkin introduces a new notion of "international legal system". It is a part of the international system and consists of international law, recommendations of international organizations and international treaties. "These recommendations and agreements, - explains G.I. Tunkin, - are not norms of international law, but, probably, they have a certain international legal element. If this is so, it is advisable to consider such recommendations and agreements in connection with international law, combining them together into a single system, which can be called the international legal system. It is a system of international norms which includes the norms of international law as well as international norms that are partly legal.

Diplomacy, while playing an important role in the development of international law norms, plays an even more important and indirect role in the development of recommendations and agreements, since they are as it were between international law and international policy. All this indicates a complex structure of the system of international relations. The system of international relations includes both its components: economic, political, including diplomatic, legal, moral and other relations, which are tightly intertwined with each other, and norms regulating these relations: legal norms, which are only partly legal, as well as moral norms. Diplomacy and international law are such important components of this system that they can be called subsystems of the cumulative system of international relations.

The real relationship between diplomacy and international law as subsystems of the system of international relations is that diplomacy seeks to fulfill the foreign policy interests of a given state and through moral and political action on other states, to achieve satisfaction of these interests on the basis of their coordination with foreign political interests of other states, which sometimes coincide, sometimes differ from them and even contradict them. Thus diplomacy endeavors to achieve the convergence of the will of the state, which expresses these interests. At the same time it tends to consolidate the achieved commitment of will in a less stable and sustainable form, and this is connected with the establishment of universally recognized legal principles and rules of international behavior, which are like laws of international life for all or, at least, for several states. Having been established as a result of diplomatic activity, these principles and rules take on a life of their own, they become general international norms, regulating the relations between the states which are obligatory for them, regardless of whether their observance corresponds to further changes in the interests and will of the individual states. Observance of norms of international law is a necessary basis for the legitimacy of foreign policy and diplomacy of each state. Obviously, these norms are not absolutely unchangeable, fixed, however, for all times, but their change requires the same commitment of will of the states, by means of which they were established.

The relationship between international law and diplomacy is a constant interaction and interpenetration of the two most important components of the integral system of international relations. At the same time, we can identify the following main areas of conflict between international law and diplomacy in everyday international life:

  1. The firstly, diplomacy, formulating the will of the state and achieving its conformity with the will of other states, takes an active part in the creation of international law norms and is an extremely important law-making factor in international relations.

  2. The secondly, diplomacy also implements the norms of international law, but the implementation of international legal norms by the diplomacy is not a mechanical process, because the diplomacy develops these norms, apply them in various concrete conditions and contribute to their implementation a certain political value which in some cases may have an impact on their further development.

  3. The thirdly, international law has a profound effect on diplomacy. On the one hand, international law limits the activity of diplomacy, because diplomacy in its activity is forced to respect the norms of international law and not to violate them; on the other hand, international law serves as a tool for the establishment of these or other diplomatic actions.

Moreover, international law defines the forms of diplomatic activity, in particular with regard to the functioning of diplomatic representations, the signing of international treaties, the holding of international conferences, the functioning of international organizations, the peaceful settlement of international disputes and conflicts.

663 перегляд