Правий радикалізм в європейському політичному процесі. Частина 1.

Вступ

Друге десятиліття XXI ст. характеризується зростанням впливу

праворадикальних партій і рухів в найбільш розвинених країнах Європи -

Німеччині, Франції, Швеції, Австрії, Данії, Італії, Нідерландах, Норвегії, а

також в країнах Вишеградської групи. У 19 європейських державах

праворадикальні партії представлені в національних парламентах. Серйозні

електоральні успіхи і розширення парламентського представництва

праворадикальних партій на національному і наднаціональному рівні, а також

їх участь в діяльності урядів, дозволяє говорити про важливі інституційні зміни

в європейському політичному ландшафті. Правий радикалізм вже став

частиною європейських політичних інститутів.


Зростання популярності праворадикальних рухів

Як і в 1980-х роках, для політичної ситуації в розвинених країнах

Євросоюзу характерно розчарування в основних соціальних і політичних

інститутах, зростання недовіри до їх діяльності, посилення політичної

фрагментації, поява нових і загострення старих політичних проблем,

ускладнення каналів політичної комунікації. До 1980-х років правий радикалізм

в європейському політичному процесі стигматизований як маргінальне явище,

що не користується успіхом у виборців. Поступове зростання електоральної

підтримки від 1% у другій половині 1980-х років до 15,4% в 2018 р (дані

індексу Timbro Authoritarian Populism Index) ми характеризуємо як

демаргіналізації правого радикалізму в європейському політичному процесі. За

останні 4 роки зросла популярність праворадикальних партій (в 2014 р їх

підтримували 11,6% європейців).


Правий радикалізм і популізм

У політичній науці термін «правий радикалізм» широко розповсюджено,

але у нього відсутні чіткі визначення. Праворадикальними (far-right / hard-right)

прийнято позначати широкий спектр політичних груп і партій, для яких

характерні ксенофобські, націоналістичні, расистські та інші крайні погляди. У

деяких випадках термін застосовується до фашистів і неонацистів, хоча

прихильники лівих іноді використовують термін, щоб позначити будь-яку

групу на правому політичному спектрі, з якої вони не погоджуються. У

широкому тлумаченні до правих радикалів відносять неофашистів, неонацистів,