Загроза війни на Балканах

Боснії і Герцеговині загрожує розпад, а можливо й відновлення війни. Велика кількість експертів припускають, що ескалація напруги в реґіоні відбувається за допомогою РФ.

Ескалація напруги в Боснії і Герцеговині розпочалася наприкінці липня 2021 року. Це сталося після набуття чинності новим законом про відповідальність за заперечення геноциду і звеличення воєнних злочинців. Закон, ініційований попереднім верховним представником ООН з Боснії і Герцеговини Валентином Інцком (Valentin Inzko), неймовірно обурив керівників Республіки Сербської. Останні вдалися до блокування роботи органів влади. А лідер боснійських сербів Мілорад Додік навіть заявив: «Існування Боснії більше не має сенсу».

Зміни Кримінального кодексу Боснії і Герцеговині передбачають покарання до п'яти років ув'язнення за «публічне схвалення, заперечення чи спробу виправдання геноциду, злочинів проти людяності чи воєнних злочинів, затверджених правочинним судовим рішенням». І боснійська прокуратура повідомила, що вже почала порушувати справи відповідно до нового закону.

Передовсім цей закон, звісно, стосується масакри в Сребрениці, де у липні 1995 року армія боснійських сербів під командуванням генерала Ратко Младіча знищила понад вісім тисяч мусульман. Винищення зазнали не лише чоловіки так званого призовного віку, а й неповнолітні хлопці та літні люди. Міжнародний трибунал у Гаазі кваліфікував цей злочин як геноцид. Його ініціатора – генерала Младіча засуджено до довічного ув'язнення. Проте багато сербських політиків (як у Боснії і Герцеговині, так і в самій Сербії) не визнає геноциду в Сребрениці, Ратко Младіча вони вважають героєм, а не злочинцем.

Якщо ж Шефік Джаферович і Желько Комшич привітали «геноцидні» зміни до кримінального кодексу, то Мілорад Додік виступив категорично проти. «Геноциду у Сребрениці не було. Серби не можуть ухвалити таке рішення. Це цвях у труну Боснії і Герцеговини. Її існування більше не має сенсу»,— оголосив він і розпорядився, скликати парламент Республіки Сербської, щоб ухвалити рішення про блокаду всіх державних структур Боснії і Герцеговини. Що й було оперативно зроблено.

Напруга з того часу поступово наростала в Боснії і Герцеговині, аж поки не набула вибухонебезпечного стану наприкінці жовтня. Нині, за визнанням більшості експертів, країна перебуває на межі розпаду, а то й відновлення громадянської війни. Причиною напруги стали заяви Додіка про те, що Республіка Сербська має намір сформувати власну армію та систему правосуддя.

Що більше, Додік заявив, що змусить боснійську армію залишити територію Республіки Сербської. «А якщо Захід спробує втрутитися, ми маємо друзів, готових підтримати сербську справу», – застеріг він. Натякаючи, очевидно, на Сербію та Росію.

Чому згаданий закон так негативно сприйняли сербські політики? Не лише зі суто патріотичних почуттів і шанування пам’яті своїх героїв. Існує й суто політико-прагматичний аспект. Адже безперечним дотриманням закону про покарання за заперечення геноциду урешті-решт призведе до поступового усунення непримиренних сербських політиків з усіх структур та рівнів боснійської влади. А відтак дозволить здійснити демократичні перетворення, такі необхідні кроки щодо розблокування руху Боснії і Герцеговини до Європи і НАТО.

Останнє дуже непокоїть Кремль. Саме тому Росія вирішила теж жорстко втрутитися в боснійську гру. Москва накинулася на вже колишнього верховного представника ООН з Боснії і Герцеговини Валентина Інцка та ініційований ним закон.

«Спершу колишній високий представник Валентин Інцко під завісу свого мандата зауважив, що має право, немов самозваний боснійський самодержець, внести відомі поправки до Кримінального кодексу Боснії та Герцеговини всупереч думці боснійських сторін. Зрозуміло, таке нечуване самоуправство відразу ж підлило олії у вогонь, спровокувавши новий виток суперечностей і шкідливої ​​полеміки між народами країни, які ще не до кінця відійшли від наслідків конфлікту», – зазначив представник Росії при ООН Василь Небензя.

Критикою чинного верховного представника ООН Кремль не обмежився. Аби ще більше наростити ескалацію в країні та позбавити світову спільноту важелів для вирішення конфліктної ситуації, Москва докладає зусиль для позбавлення мандата Крістіана Шмидта, використовуючи для цього свій статус постійного члена Ради Безпеки ООН.

Зрештою Москва хотіла б взагалі ліквідувати цю посаду. А заодно й заблокувати мандати міжнародного миротворчого контингенту EUFOR у Боснії та Герцеговині. Таким чином буде знято всі запобіжники для спалаху громадянської війни в країні. І це Кремлю лише на руку. Бо, по-перше, знімає з порядку денного питання європейської та Євроатлантичної інтеграції Боснії і Герцеговини. По-друге, посилить роль Росії як «модератора» у конфлікті на Балканах. По-третє, відволіче увагу світової громадськості від російської агресії на сході України, адже Заходу вже буде не до Криму з Донбасом, коли запалає поруч з власною хатою. Тому можна цілком погодитися з тими експертами, котрі стверджували, що від самого початку цей конфлікт був зрежисований з Кремля.


Провокації у Косові

Москва намагається зберігати високу активність і в іншому кризовому напрямі – косовському. Усі роки, що минули з моменту проголошення косовської незалежності у 2008 році, Росія залишається в авангарді опонентів Пріштіни, займаючись дискредитацією косовської політичної еліти та підігруючи силовій риториці, що виходить із Белграда.

Наприкінці жовтня з Косова було вислано двох російських дипломатів «через діяльність, що підриває національну безпеку та конституційний порядок». Йдеться про співробітників приштинської канцелярії російського посольства у Сербії, де працюють близько 10 дипломатів. На Смоленській площі рішення косовської влади назвали «грубою провокацією». За даними косовських ЗМІ, раніше цього року одного з тих, кому було відмовлено у гостинності у Пріштіні, Олексія Кривошеєва, було вислано і з Албанії. До того він працював у російському посольстві в Скоп'є (Північна Македонія), де нібито взаємодіяв із противниками прозахідного прем'єра Зорана Заєва, який пішов днями у відставку.

Росію в Косово часто називають ворожою країною через підтримку політики Сербії та активну антикосівську кампанію, яку Москва веде на різних міжнародних майданчиках. Деякі експерти навіть не виключають, що Белград і Москва спробують вторгнутися в північні райони Косова під приводом захисту місцевих сербів. Втім, такий сценарій залишається гіпотетичним. Белград скований по руках і ногах домовленостями з НАТО, які не дозволяють йому направляти свої підрозділи до бунтівної провінції. Москва не має військових важелів у регіоні, а її основні інструменти на цьому напрямі – це вплив по лінії церков, демонстрація своєї могутності та антиалбанська пропаганда дипломатичними каналами та через підконтрольні ЗМІ.

Один із останніх прикладів, пов'язаних із підігріванням ненависті та поширенням дезінформації на дипломатичному рівні, відноситься до подій кінця вересня – початку жовтня, коли між Белградом та Приштиною загострилася суперечка про використання автомобільних номерів. Тоді російський посол у Сербії Олександр Боцан-Харченко публічно стверджував, що вся ця і