Ефективність Ради Безпеки ООН у підтримці миру та безпеки в сучасному світі та оцінка її ефективності під час війни в Україні
Міжнародна безпека є запорукою глобального розвитку. В світі існує багато міжнародних організацій які займаються широким спектром питань безпеки, включаючи контроль над озброєннями, попередження конфліктів, забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Для України важлива співпраця, підтримка та посередництво міжнародних організацій у врегулюванні воєнного конфлікту. Першість у порядку розв’язання збройних конфліктів в Україні належить Організації Об’єднаних Націй (ООН) – головній міжурядовій міжнародній організації, яка підтримує мир і безпеку у всьому світі.
Широкомасштабне вторгнення РФ в Україну, сколихнуло безпекову ситуацію в усьому світі. Цю війну вже називають найбільшою з часів Другої світової війни збройним конфліктом у Європі. Терористична та військова загроза зі сторони РФ та союзних їй держав поширилася по всьому світу та спалахнула напруженням навколо Тайваню, погрозами ядерних ударів зі сторони КНДР та Росії, агресивними діями Ірану тощо.
Настільки складна й напружена обстановка у світі, який опинився на порозі Третьої світової війни та ядерної катастрофи, вимагає максимальної мобілізації всіх наявних дипломатичних, політичних та правових ресурсів, які дозволили б знизити напругу та віднайти ефективні механізми припинення агресивної терористичної політики вказаних країн. Одним із головних органів ООН, який покликаний вирішувати проблеми міжнародної безпеки, є Рада Безпеки ООН.
2022 рік став кризовим для світу та ООН – адже військова агресія Росії проти України спричинила великі руйнування на території України, загибель безлічі не тільки військових, але й цивільних осіб. Російська злочинна армія вчинила та вчиняє безліч злочинів геноциду українського народу на окупованих територіях, примусово вивозить цивільних осіб на свою територію, вбиває та катує військовополонених. Росія неодноразово створювала загрозу ядерної, хімічної катастрофи на території України, а її ракетні обстріли не лише нищать житлові будинки та інфраструктуру України, але й загрожує сусіднім країнам – Молдові та Польщі, на території яких уже прилітали російські ракети. Водночас вся Європа стикнулася з новою міграційною кризою, спричиненою великими потоками біженців з України.
Очевидно, що станом на кінець 2022 року міжнародні організації, включно з Радою Безпеки ООН мають проблеми з застосуванням тих механізмів забезпечення миру в світі, які вони мають у своєму арсеналі. Відтак, виникає необхідність аналізу ефективності цього колективного органу в урегулювання військової агресії РФ в Україні.
Які повноваження та механізми Ради Безпеки ООН у підтримці міжнародного миру та безпеки в сучасному світі
Згідно з положеннями Статуту ООН, підтримання миру і безпеки у світі повинно будуватися на базі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і здійснюватися Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки (РБ), компетенція яких у цій сфері чітко розмежована. На Раду Безпеки ООН покладена головна відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки.
Відповідно до Статуту ООН, РБ володіє виключно широкими повноваженнями у справі попередження війни і створення умов щодо мирної і плідної співпраці країн. Підсумки діяльності Ради Безпеки можливо розглядати в якості критерію ефективності праці ООН.
Врятувати майбутні покоління від війни – таку мету поставили перед Організацією Об’єднаних Націй її засновники, які пережили руйнівні наслідки двох світових воєн. З моменту заснування організація працювала над тим, щоб запобігти переростанню конфлікту у війну, допомогти відновити мир у разі виникнення збройного конфлікту та допомогти зміцнити мир у тих регіонах, які пережили війну.
Таким чином, можна сказати, що Рада Безпеки – єдиний орган Організації Об’єднаних Націй, який має повноваження вживати превентивних або примусових заходів від імені Організації Об’єднаних Націй. Відповідно до Статуту, Рада Безпеки відповідає за використання об’єднаних збройних сил держав-членів ООН.
Стаття 43 Статуту ООН визначає порядок надання членами ООН у розпорядження Ради Безпеки необхідних збройних сил, допоміжних засобів і обслуговування на підставі особливих угод, які укладаються РБ з державами-членами ООН при наступній їх ратифікації. РБ повинна вирішувати усі питання, пов’язані зі створенням і застосуванням збройних сил, спираючись на підтримку Воєнно-штабного комітету (ВШК), який складається з начальників штабів постійних членів Ради. Але положення статей 43 і 47 Статуту ООН не були введені в дію з причини розбіжностей серед постійних членів Ради Безпеки. У 1947 р. ВШК практично припинив свою діяльність. З тих пір в області створення і застосування збройних сил ООН стала імпровізувати.
Саме за таких обставин виникла нова форма діяльності ООН щодо підтримання міжнародного миру і безпеки, яка не передбачена Статутом –миротворча.
Об’єднання зусиль держав для забезпечення та підтримки миру передбачає такі заходи, як заборона та загроза застосування сили в міждержавних відносинах, мирне вирішення міжнародних суперечок, підтримання безпеки, примусові заходи без використання збройних сил, примусові заходи з використанням збройних сил, роззброєння.
Втім, розроблена система забезпечення миру у світі так і не спрацювала у повній мірі за весь час від закінчення Другої світової війни та від початку створення самої ООН та Ради Безпеки ООН відповідно. Відтак, виникає питання – чи виправдовує себе існування такої організації, наскільки ефективно вона виконує покладені на неї функції?
Ефективність Ради Безпеки ООН у забезпеченні міжнародного миру та безпеки від початку її створення
Рада Безпеки реагує на світові події різними способами — засудженням, встановленням фактів, процедурами підтвердження резолюцій і заяв Генеральної Асамблеї, рішеннями Генерального секретаря ООН тощо. Крім того, Рада Безпеки ООН має повноваження створювати миротворчі місії. Однак питання про ефективність цих методів залишається спірним і досі.
Миротворчі операції ООН розпочалися в 1948 році. Роль Місії Ради Безпеки на Близькому Сході полягала в моніторингу виконання угоди про перемир’я між державою Ізраїль і сусідніми арабськими державами. Пізніше операція була названа Організацією ООН з нагляду за виконанням умов перемир’ям.
Відтоді Організація Об’єднаних Націй розгорнула понад 70 миротворчих операцій. Миротворці залучаються за умов, коли Рада Безпеки ставила перед ООН завдання щодо дотримання режиму припинення вогню або розведення сил для підтримки міжнародного миру та безпеки, відповідно до положень Статуту Організації Об’єднаних Націй. Для підтримки міжнародного миру та безпеки миротворці не повинні відповідати вогнем на вогонь. Насамперед сили ООН здійснювали спостереження на місцях щодо дотримання режиму припинення вогню, виведення військ, створюючи усі умови для дипломатичних зусиль, які спрямовані на усунення основних причин конфлікту.
У цілому, операції Ради Безпеки були успішними. Так, у Сальвадорі і Мозамбіку миротворці ООН допомогли цим країнам пройти через перехідний період і надалі самостійно підтримувати мир. Втім, деякі зусилля зазнали невдачі. Наприклад, Рада Безпеки направляла миротворців у зони конфліктів, наприклад, до Сомалі та Боснії і Герцеговини, хоча там ще не було досягнуте припинення вогню і не було отримано згоди всіх сторін у конфлікті. Деякі мандати, надані цим місіям, виявилося неможливо виконати з тими ресурсами і персоналом, які були для цього надані. Крім того, у багатьох випадках держави-члени виявилися не готовими досягнути виконання власних рішень за допомогою примусу. Ці невдачі, найважливішими з яких стали масові вбивства в Сребрениці (Боснія і Герцеговина) 1995 р. і геноцид у Руанді 1994 р., змусили миротворців ООН ретельно проаналізувати концепцію операцій з підтримання миру.
Відтак, і до розгортання збройного конфлікту на території України унаслідок російської агресії Рада Безпеки ООН мала вагомі недоліки у своїй миротворчій діяльності. Зокрема, ООН не виробили механізму дій у випадках, якщо сторони конфлікту відмовлялися припиняти вогонь та порушували будь-які укладені мирні угоди. У таких випадках миротворці виявлялися безсилими й ООН ніяк не могло попередити чи зупинити війну та акти геноциду. Таким чином, Рада Безпеки ООН у багатьох випадках не справлялася зі своєю головною функцією щодо підтримки міжнародного миру та безпеки.
Ефективність діяльності Ради Безпеки ООН у рамках російсько-української війни
Війна Російської Федерації проти України порушує цілі та принципи, визначені в Статуті ООН з моменту його підписання в 1945 році. Війна має кілька фаз – це незаконна анексія Криму, збройний конфлікт на Донбасі (2014 – 2022 рр.) та повномасштабна війна Росії проти України, яка почалася 24 лютого 2022 року. Відтак, найперші кроки Ради Безпеки ООН щодо попередження війни в Україні повинні були стосуватися саме анексії Росією українського Криму у 2014 році. Втім, на цьому поприщі вказаний орган ООН не виявив жодної ефективності.
На думку І. Куса, експерта з міжнародної політики Українського інституту майбутнього, Рада Безпеки ООН не лише не змогла, а й взагалі не мала можливості запобігти анексії Криму, оскільки ООН взагалі не передбачала таких механізмів. 13 березня 2014 року Верховна Рада України ухвалила Звернення до ООН, у якому зазначалося, що РФ намагається анексувати частину території України та вдасться до неспровокованого акту агресії. Вже тоді було очевидним, що дії Росії суперечать не тільки міжнародним нормам підтримання безпеки, але й дійсним двостороннім договорам, а також «духу і букві» міжнародних гарантій Україні, зафіксованих у Будапештському меморандумі.
У відповідь на це звернення ООН ініціювала обговорення питання та резолюцію щодо питання Криму в Україні, втім, попри те, що більшість членів Радбезу (13 країн) підтримало резолюцію, Російська Федерація, скориставшись правом вето, як постійний член Радбезу, фактично заблокувала рішення Ради Безпеки ООН щодо врегулювання української кризи.
Весь період боїв у зоні АТО, а пізніше ООС, Рада Безпеки ООН демонструвала такий же рівень ефективності – будь-які спроби цього органу сприяти урегулюванню військового конфлікту на території України блокувалися Росією. В той самий час, РФ навіть після масштабної військової агресії, геноциду українців, погроз всьому світу ядерною війною та визнання багатьма країнами Росії як країни-терористки, станом на 2023 рік все ще залишається членом ООН, а з 01 квітня взагалі є головуючою! Нездатність ООН навіть виключити Росію зі складу країн-постійних членів вказує на надмірну бюрократизацію цієї організації та її неефективність у попередженні та врегулюванні конфліктів.
Ситуація не змінилася й станом на 2023 рік, адже протягом всього року, чинячи зухвалу військову агресію проти України, Росія порушувала міжнародне право, неодноразово скликаючи Радбез ООН у спробах звинуватити в агресивних діях Україну. Відтак, надаючи майданчик для фейків, пропаганди та порушення норм міжнародного права терористичній державі Росії, ООН та Рада Безпеки зокрема, втратили останню довіру до себе як до організацій, покликаних захищати мир у світі.
Не можна, втім, залишити без уваги ті спроби сприяти урегулюванню конфлікту, які Рада Безпеки все ж здійснює стосовно ситуації в Україні. Резолюції, дискусії та декларації ООН є важливими для фіксування історії, для міжнародного права, для країн-жертв агресії, оскільки при зміні політичної реальності є можливість апелювати до цих резолюцій в міжнародних судах. Окрім того, ООН достатньо ефективно реалізує свої повноваження у гуманітарних питаннях. Однак, залишається фактом те, що Рада Безпеки ООН, як орган, головною задачею якого є підтримка міжнародного миру та безпеки в сучасному світі, з цією задачею не справляється, що особливо яскраво проявилося саме у ситуації війни Росії проти України, яка стала найбільш масштабною війною у Європі у ХХІ ст.
Висновок
Рада Безпеки – колективний орган ООН, покликаний забезпечувати мир та безпеку у світі, однак який, на жаль, свою місію не виконує або ж виконує у недостатній мірі. Яскраво проявилося безсилля Радбезу ООН у ситуації збройної агресії Росії проти України, яка почалася у 2014 році та не лише не стихла, однак вилилася у повномасштабну війну, яка загрожує перерости у міжнародний ядерний конфлікт.
Саме відсутність ефективних дій світової спільноти на чолі з ООН у відповідь на анексію Росією українського Криму, збройну агресію та терористичні акти Росії на українському Донбасі з 2014 р. підсилили впевненість цієї терористичної країни у її безкарності. Наслідком стала найбільша у Європі війна, відкритий геноцид українського народу зі сторони росіян, безліч жертв та руйнувань в Україні, а також вагома загроза безпеці країн-членів ООН, особливо – європейських країн. Як наслідок, 2022 рік, який повністю пройшов під егідою злочинної війни та тероризму Росії на континенті, ця країна й досі не виключена зі складу країн-членів ООН, що надає їй повноваження ветувати та блокувати будь-які рішення організації щодо забезпечення безпеки у світі.
Причини такої неефективності Ради Безпеки та ООН в цілому криються у недосконалому, бюрократизованому механізмі роботи цієї організації. Колектив центру підтримує думку українських вчених та дипломатів, які впевнені, що ООН має або ж бути реформованим (і Україна вже розробила ініціативи з цього приводу), або ж цю організацію чекає доля Ліги Націй, яка припинила своє існування після Другої світової війни, оскільки не змогла запобігти цій війні, яка залишила половину Європи у руїнах.
Comments